Орфографічний словник української мови. 2005.
прострочити — I простроч ити див. прострочувати I. II простр очити див. прострочувати II … Український тлумачний словник
прострочений — I а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прострочити 1), 2). II а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прострочити. || простро/чено, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. Прострочена заборгованість … Український тлумачний словник
обстрочити — чу/, чиш, док., обстро/чувати, ую, уєш, недок. Прострочити по краю, з усіх боків … Український тлумачний словник
прострочення — я, с. Дія за знач. прострочити, прострочувати II … Український тлумачний словник
прострочувати — I ую, уєш, недок., прострочи/ти, строчу/, стро/чиш, док. 1) перех.Прошивати строчкою що небудь, робити строчку на чомусь. Прострочити шви. 2) перех. і без додатка. Пробивати наскрізь кого , що небудь, стріляючи з кулемета, автомата (або про… … Український тлумачний словник
пропустити — I = пропускати (що через неуважність не помітити, не зробити вчасно чогось), проминути, проминати, поминути, поминати, прозівати, проґавити, прогаяти, прогаювати, продивитися, прогледіти, проглядіти, проморгати, проспати, прошляпити; прострочити … Словник синонімів української мови
